Cьогодні на семінарі були дива. Те, що на підході до скелі Тура нас останнім часом зустрічає великий чорний крук, ми вже звикли. Приблизно о другій годині я несподівано підняв погляд до неба і звернув увагу учнів на дивного маленького птаха (як мені спочатку здалося), але хтось зразу сказав, що це кажан. Пролетівши високо над нашими головами він несподівано зник... Людей сьогодні було небагато, всього нас було десятеро разом зі мною, але ж ми всі бачили як він летів і буквально розчинився у повітрі.
"Значить все ми робимо правильно!" - сказав я учням і ми продовжили заняття. А ще хтось був нещодавно на скелі Тура, залишивши там скромну жертву - печіво і яблуко.
13 листопада збираємось у похід - екскурсію до Зарічанського лісу і тамошніх аномальних зон. З собою треба мати пару бутербродів і пляшку води, бо будемо робити невеликий привал з трапезою.
