Хочеться знову звернути увагу українців на творчість невизнанного пророка України - Євгена Сварожича (Смирнова), який навіть сидів у радянських таборах за свою любов до України і ненависть до комунізму.
На жаль, його творчість не має широкого визнання. Крім Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь» її ніхто не пропагує. Сам Євген казав, що його творчість визнають і зрозуміють тільки через 50 років.
Читаючи його збірку «Золотий павук вод» (у збірці постійно наголошується на саме цих колорах: золотому і синьому) саме зараз вражає співзвучність його віршів з сьогоднішніми подіями в Україні. Ще рік тому його вірші сприймалися как фантастика і алегорія, зараз сприймається - як страшна реальність. Складається враження, що вірші написані не 15-20 років тому, а сьогодні.
«Золотий павук вод», 2-га книга «Руїна» містить у 99 рядках, писаних 66 мовами, 666 слів, що їх передано в українській транслітерації.
«Руїна» самим лише звукописом має створити картину катастрофічного наступу сил зла і мороку. Повний прозовий переклад «Руїни» не був опублікований.
Навожу українські уривки з цієї книги:
«Де Козел для Азазела?
В полі! В полі! В полі!
Всі ми голі, слуги Яхве?
Голі! Голі Голі!
Звіть маалахе-хаболе!
Кедеше! Гібборе хоїл!
Гої знають, що десята
б’є година?
Линуть рухім і мазікім
небом линуть.
Ріж дитину! Ріж дитину!
Рігос мортіс… Гой без ясен…
Мач еду ебаут насінг!
Нон е веро! Се – холера!
Медхен фюр террібль химери.
Рад-йго! Рад-йго!
Вбий його! Вбий його!
На хвості з води зведися,
Аншей мілхамах помстися!
Рад-його! Рад-його!
Ріж його!
Гей скоріше! Із горища!
З нужників, і з кладовища!
на руїну, на руїну
Перетворимо Вкраїну!
А за нею – цілий світ! Гіт!
Ахаріт!
Яхве грає з Лев’ятаном – з нашим паном, з нашим паном, -
Всі будем від крові п’яні! –
Яхатаг праксайятарам корарупам бхаянакам, -
де згорає сивим згаром чорний факел, чорний факел!
Шемітта! Мем-машіяхе, досить жаху, досить жаху –
Азазел й Козел у полі…
Кличте ма’алахе – хаболе!»
Відразу після цього твору йде 3-я частина збірки «Золоті ниті», яка починається такими віршами:
Повернення
Над лезом темної річки,
де втопленик-місяць світить,
мені навздогін ридають
не вбиті ще діти…
І я ридання ці чую,
і з неуникного краю,
над лезом темної річки
в життя із жалем вертаю…
Відчай
Кожної ночі в хрестатому храмі
діти вмирають – і бавляться змії…
Моляться люди в тихій нестямі
Ратичу мертвому, Круку і Лелії…
Край спорожнів… поховалися кмети…
щезли гаї і повужчали ріки…
Тінями сунуть просто в тенета
утікачі – слабкі і безликі…
Сміху не стало, і сонця не стало,-
зникло все в срібних туманах і тучах…
тихі мужі з роду синьої сталі
ждуть, що спасе їх лицар могучий."
Ще у його віршах є слова про 1000 днів війни. Невже, ми справді будемо стільки воювати з РФ?
| 
