Звіт
про проходження круглого
столу на тему:
«Етнічні релігії в Україні та світі: актуальність, проблеми
і перспективи»
05 лютого 2011 року
слов’янська духовна течія «Великий вогонь» м. Житомира проводила круглий стіл на
тему: «Етнічні релігії в Україні та світі: актуальність, проблеми і перспективи».
На захід буди запрошені
гості: к.і.н., доцент Шиженській Р.О. з Нижегородського державного
педагогічного університету, к.ф.н., доцент Калашников В.Г. з Житомирського державного університету
ім..І.Франка, члени громад і керівники з «Великого вогню» і з «РУН-віри»
м.Житомира, представник від облдержадміністрації (О.Пивоварській), місцева
преса і радіо.
Під час круглого столу
пролунало багато гарних і змістовних доповідей, відбулась невелика дискусія.
Ведучім заходу був Князь Огін.
Князь Огін розпочав
круглий стіл з вітання від пана О.Безверхого, якій не зміг бути присутнім.
Стрижнем заходу стала
доповідь Р..Шиженського, яка була присвячена виходу книги «INDIGENOUS RELIGIONS
«РУСЬ ЯЗЫЧЕСКАЯ»: ЭТНИЧЕСКАЯ РЕЛИГИОЗНОСТЬ В РОССИИ И УКРАИНЕ ХХ – ХХІ ВВ».
Роман Шиженській розпочав свій виступ з проблематики самих термінів
«язичництво» і «неоязичництво» в світі. Зазначив, що термін «язичництво»
викликає неоднозначну реакцію в колах рідновірів. Слово було введене в обіг за
часів панування християнства і має меншовартісне значення. А така популярна
назва як «неоязичництво» виникла на початку ХХ сторіччя в Кембриджі і означала зовсім
інше, ніж зараз. Доповідач зробив припущення, що вживання цих слів є
некоректним і запропонував замінити їх на «рідновірство», «споконвічну батьківську
віру». Хоча складним є вживання і терміну «рідновір», бо сучасник може
зрозуміти інше – старообрядець, православний християнин. Отже, введення більш
точної і повної назви в наш час є досить актуальним. Хочеться зазначити, що на
сайті Житомирської громади «Великого вогню» зараз триває опитування серед
користувачів і гостей, з метою вияснення, яка ж назва є більш прийнятною для
них.
Доповідач ознайомив присутніх і з іншою проблемою, яка є в громадах -
хронологія виникнення. Нам відомо, що є громади, які стверджують, що в їх колах
традиція ніколи не переривалась. Є громади, які навпаки, відстоюють думку, що
сучасник має лише рудименти від колишніх вірувань (повчання церковників проти поганства, злиття звичаїв,
обрядів і виникнення двовір’я, фольклор). Дослідники шукають коріння язичництва
і в епосі Нового часу, в аріософічних товариствах Західної Європи. Слід зазначити, що язичництво ХХ-ХХІ стор є не
тільки культурологічним, а й політико-соціальним явищем.. Виходячи з цього
можемо виділити декілька напрямків, які тісно переплетені і рідко представлені
у чистому вигляді. Серед них: націонал-соціалістичні, екологічні,
Інтернет-язичники, політичні громади.
Пан Шиженській розповідав і про об’єднання рідновірів. За останнє десятиріччя на теренах колишнього
Радянського Союзу почався процес консолідації рідновірськіх громад, який привів
до виникнення таких об’єднань як: КЯТ, РОСС, СС ОСРВ, Собор українських звичаєвих громад та
інші.
Досить неоднозначним є феномен особистостей, яскравим прикладом якого є
Доброслав. Цей відлюдник веде
просвітительську діяльність через свої твори, живе далеко від мегаполісів,
проводить лише одне свято на рік – Купалу, коли до нього з’їжджаються
прихильники з усіх куточків Росії. В західній Європі є відомим ім’я
рок-музиканта, мислителя – Бурзума.
Цікаво спостерігати за розвитком язичницького руху. Його тривалість у часі
змушує науковців ближче придивитися до цього феномену сучасного суспільства, а
багатьох людей знайти у ньому джерело для формування власного світогляду.
Сучасна жінка знайде у ньому ідею рівноправ’я у родині, прихильники екології –
гармонічне сприйняття оточуючого світу, людину як частину біосфери. У деяких
скраїнаї Західної Європи язичництво стає офіційною державною релігією (Асатру).
Хочу відмітити і виступ Святогори (Софії) Мельничук. Зараз ця молода і
вродлива дівчина є офіційним представником «Великого вогню» на Європейському
рівні. Святогора розпочала свій виступ зі слів пояснення, чому і як вона
опинилась у нашій громаді, висловила свою подяку. Маючи українське і балтське
коріння вона відчуває глибоку близькість до балтської культури, традицій,
вірувань. Вихована бабусею на стародавніх дайнах, вона не могла обрати іншого
шляху, крім пошуку людей спільних за духом, відродженням віри предків у рідному
місті – Житомирі.
Святогора розповіла про організацію в Литві «Диєвтуріба», яка за своїм
ідейним наповненням близька до вчення «Великого вогню». Багато гарного було
сказано про Е.Брастіньш – засновника цієї громади. Думаю варто буде його процитувати:
«Нам нужно
воспитать латыша для Латвии и Человека для человечества» і ще «Религия на самом деле является той связью, которая связывает людей в
народ, а народ - в государство. Отняв у народа и государства эту связь, живое
тело разрушается, народ превращается в «массу», с которой можно поступать как
хочешь. Но для того чтобы религия действительно стала объединящей народ связью,
это должна быть национальная религия. Пусть всегда с нами будут Бог Дайн, Лайме
и Мара!» Ця ідея може з успіхом бути покладена в основу любого національного
вчення.
Представник облдержадміністрації – Олександр Пивоварській розповів про
Князя Огіна, як піонера язичницького руху в Україні. Зазначив, що демократичні
процеси, які проходять в Україні, допомагають гармонійно розвивати всі
релігійні течії, не створювати переваг для якоїсь одної в супереч інтересам
іншої громади, конфесії.
Досить змістовним був виступ Калашникова В.Г., якій з педагогічною майстерністю розкрив основні проблеми
релігійного світогляду на прикладі християнства. Пан Калашников зазначив, що
обов’язковою умовою у формуванні гармонійної людини є знання власної історії,
її критичне осмислення, вміння робити далекосяжні висновки. Висловив думку, що кожен суспільно-політичний
лад повинен підкріплюватися, супроводжуватися своєю ідеологією. Наведений ним
приклад християнства за візантійськім зразком, введення якого супроводжувало
формування феодального ладу в Київській Русі, а виникнення протестантизму
супроводжувалось приходом суспільно-політичної формації капіталізму. У
Радянському Союзі такою ідеологією був комунізм, а розпад держави і зміна політичного русла, привели до формування
певного ідеологічного вакууму. Цей вакуум почав заповнюватись християнством
(різних напрямків), і став однією з причин формування рідновірства. Пан Калашников зазначив, що християнство за візантійськім
зразком є непрогресивним шляхом розвитку в суспільстві, бо воно супроводжує
зовсім інші державотворчі і економічні процеси. Гість закликав мати плюралізм
думок, жити за свободою совісті, поважати людей з іншими релігійними
вподобаннями.
Слово Князя Огін було коротким, але змістовним. Огін повідомив всім
присутнім, що заходи, подібні до цього будуть проводитись не тільки в Житомирі, а і у Києві. Однім з важливих завдань,
яке поставили перед собою Р.Шиженській і О.Сморжевська є проведення міжнародної
науково-практичної конференції осінню цього року. Вже відомо, що вона буде мати
дві секції: одну - у Києві, а іншу – у
Нижньомуновгороді. Організатори сподіваються, що у цій конференції візьмуть
участь науковці і рідновіри з інших держав (Польщі, Білорусії, Литви, Латвії).
Також Князь Огін розповів про книгу «Волхв сила», тези з якої будуть
оприлюднені найближчим часом. Саме ці тези є нарізним каменем вчення нашої
громади. На даному етапі триває додаткова наукова перевірка автентичності
даного джерела.
Слово взяли і представники РУН-віри. Вони розповіли присутнім про
виникнення їхнього вчення, про його засновника – пророка Лева Силенка, про
важливість написання саме такої книги («Магавіри») для українців в еміграції.
Ідея Рідної Землі, рідної віри покликана згуртовувати емігрантів поза межами
України, формувати єдину націю.
Учасники круглого столу підняли питання про об’єднання рідновірів, зосередження уваги громад на
спільних ідеях; цікавою була думка про автентичність «Велесової книги». Відомо,
що огіщани говорять, що «Велесова книга» не є автентичним твором. Представники
«РУН-віри» навпаки наполягають на тому,
що «Велесова книга» є справжнім витвором слов’янського народу і можна довіряти
її свідченням. Дискусія не набула гідного продовження. Сподіваюсь, наступний
круглий стіл у м. Житомирі можна буде присвятити розгляду саме цього питання.
Останнім штрихом круглого столу стала презентація книги Р.Шиженського «INDIGENOUS RELIGIONS «РУСЬ ЯЗЫЧЕСКАЯ»: ЭТНИЧЕСКАЯ РЕЛИГИОЗНОСТЬ В РОССИИ И УКРАИНЕ ХХ – ХХІ ВВ» та спільної з О.Сморжевською монографії «Современное язычество в
религиозно-культурной жизни». Книжки всі бажаючі
могли придбати разом з автографом автора.
Після закінчення гості і організатори зустрічі зробили колективний знімок
на пам'ять.
| 
